1
Долар24.52
Динаміка НБУ за послідній тиждень
Євро27.2
Динаміка НБУ за послідній тиждень
Злотий6.41
Динаміка НБУ за послідній тиждень

Головний архітектор Чернівців: Про своє місто мають дбати і влада, і мешканці

pogliad.ua 08/12/2019 13:37

За останні кілька років у Чернівцях житловий фонд помітно занепав. Тільки в листопаді місцеві ЗМІ повідомляли про кілька фактів падіння штукатурки з фасадів будинків історичної забудови та фрагментів балконів. Днями постраждала дівчина – у центрі міста на її голову обвалився тиньк з балкона. Потерпілу з травмою голови ушпиталили до Лікарні «Швидкої медичної допомоги». Травмована написала заяву до поліції.

Водночас міські чиновники запевняють, що будівлі та приміщення, де є приватизовані квартири, – власність містян. А отже, вони й відповідають за їхній стан. Міська рада не має права ремонтувати їх за бюджетні кошти.

Хто відповідає за старі фасади у центрі міста та хто повинен їх утримувати? Як зберегти унікальність «перлини над Прутом»? Про це наша сьогоднішня розмова з головним архітектором м.Чернівці Наталією Олексіївною Хілько.

Виховані архітектурою австрійської доби

– Наталіє Олексіївно, кілька поколінь чернівчан виховані містом, яке нам подарували австрійці. Молодь теж захоплюється архітектурою середмістя Чернівців. Ми були горді, що живемо в одному з найкращих за архітектурою місті. На жаль, останнім часом обласний центр занепадає. Не бережемо його.

– Це надзвичайно болюча для мене й актуальна для всіх містян тема. Спробуємо розібратися у ситуації. Коли здають в експлуатацію новий дитячий садочок чи житловий будинок, стрічку перетинають усі, крім архітектора. Якщо ж упав балкон чи відстала штукатурка з фасаду – показують пальцем на архітектора. Насправді функції головного архітектора чітко прописані в законі. Нинішнє законодавство намагається обмежити вплив чиновника на прийняття якогось рішення для виключення ймовірної корупції. Отож настільки спростили процедуру, що головний архітектор не може ні на що вплинути. Фактично до фасадів в історичній частині міста я не дотична  взагалі. Бо в якийсь період часу при міській раді створили відділ охорони культурної спадщини, який мав би займатися стратегією збереження архітектурної спадщини.

Пишаємося унікальною архітектурою Резиденції буковинських митрополитів, Кафедрального собору, Театру, Вірменської церкви, інших автентичних споруд

– Гадаю, найбільша біда в тому, що чернівчани масово почали обліплювати фасади пінопластом. Чи можна урегулювати цей процес?

– Законодавством не передбачено правильний захист історичних споруд. Бо можна ними любуватися, досліджувати, заборонити втручання, але мешканці нехтують заборонами. Я називаю таких людей «жертвами реклами». Вони повірили в рекламу енергоефективності й почали масово утеплювали фасади. Якщо це приватний будинок чи висотка у спальному районі, то нехай. Коли ж в історичній частині міста власники будинку домовляються з робітником, який не має відповідної кваліфікації, й починає руйнувати архітектуру, обліплюючи будинок пінопластом – це вже адміністративне порушення. На таке мають давати дозвіл працівники відділу культурної спадщини міста, які запропонують матеріали, підберуть колір фасаду тощо.

– Це стосується і вікон…

– Пригадуєте, раніше в місті діяла програма, за якою дозволяли міняти старі дерев’яні на металопластикові вікна. Але була умова, що зовні вони мають бути коричневого кольору. Бо він притаманний нашому регіону. Але хто в нас дотримується цих норм. Ось невеличкий приклад. На вулиці Лесі Українки є один із корпусів гімназії. Там справді встановили коричневі вікна. Але в одному класі вони темно-коричневі, в іншому світло-коричневі, в третьому ще світліші... На фасаді вся гама коричневого кольору. Хіба це правильно?..

– Мені доводилося неодноразово чути від містян, що фасади будинків має ремонтувати місто, керівники міської влади наголошують на тому, що будинки приватизовані, то нехай власники й опікуються ними. То де правда?

– Це велика суперечка, хто має ремонтувати фасади – влада чи власники квартир. Тут принагідно хочу нагадати, що у Чернівцях діє програма співфінансування. На жаль, вона повільно розвивається. Але є об’єкти, де за програмою співфінансування поміняли брами, полагодили фасади, перекрили дахи . Тому в цьому плані далі треба рухатися, писати програми, пропонувати.

Та я завжди наголошую, що треба робити стратегічно. А щоб справді так було, необхідно, щоб головний архітектор та начальник відділу збереження культурної спадщини мали час, щоби з колективом і працювати над стратегією. А у нас його немає. Бігаємо то на депутатську комісію, то на сесію, то на виконком, то на конфліктну комісію… Ми сумлінно виконуємо свої функціональні обов’язки, та бачимо, що місто через це страждає. Якщо не головний архітектор, то має бути інша група осіб, яка мусить працювати над стратегією. Ось зараз звучать пропозиції депутатів на сесії, виконкомі, що мають бути пріоритети. Так, у нас погані дороги, засилля автомобілів… Почали ремонтувати дороги – задовольнили автовласників. Якщо зробили дорогу, а забули про тротуари, то ремонт не раціональний. Тротуари в історичному середовищі міста вкрай незадовільні. На них стирчать чимало пеньків, бо дерева зрізали… Хто за цим має дивитися?..

Місту потрібні реставраційні майстерні

– Хотів би повернути нашу розмову до оздоблення будинків. Вони стільки років простояли, милували наш зір, але з часом фасади руйнуються. Хто їх ремонтуватиме – інше питання. Головне, щоб професійно. Чи не так?

– Я теж мешканка цього міста. Живу у будинку, зведеному в румунську добу. Стиль – румунський конструктивізм. Пишатися треба. Адже не в кожному є паркет у під’їзді. Але він дуже запущений тими, хто в ньому мешкає. Люди не бережуть спадок. Як же ще пояснити той факт, коли курці бездумно кидають недокурки на паркет. Це обурливо.

Що стосується фасадного декору. Ми вже понад 10 років говоримо про те, що в місті мають бути створені реставраційні майстерні, де обов’язково повинен бути скульптор, який виготовлятиме форми для декору.

– Але виготовлятимуть фрагменти фасадів уже із сучасних матеріалів. А це ж не автентика?

– У чому цінність історичної спадщини? У її автентиці. Як можна на будинок, змурований із сучасної цегли, наклеїти гіпсовий декор,  і називати його пам’яткою.  Такий будинок втрачає історичну цінність. Так само і будинок, на якому згорів дах.  Він втратив цінність. Бо цінність у тому, що його зводили із старої цегли, на дідівських рецептах розчину і бетону. Що там були дерев’яні вікна цікавої конфігурації. Коли люди роблять ремонт, збиваючи стару плитку запевняють, що вони красивішу покладуть. То цього категорично не можна допускати. Втрачається автентичність.

– То може при будівельних фірмах, які зводять житло в Чернівцях, створити малі підприємства з виготовлення елементів декору, які прикрашали би будинки?

– Насправді з цим погодитися не можу. І ніхто з архітекторів не підтримає такого нововведення. Бо є світова конвенція, в якій прописана заборона робити псевдоісторичні стилі. Так, зараз є багато сучасних матеріалів, з яких можна робити чудеса. Але кожна епоха має залишити свій слід. Хоча це дуже суперечлива тема. В більшості країн світу діє ця заборона. Навіть якщо там роблять вкраплення в історичне середовище, то вони його роблять сучасним. Роблять імітацію під історичний стиль.

– Але, переконаний, цим зловживати не можна, бо місто втратить привабливість.

– Як головний архітектор знаю, потрібно розробляти детальні плани територій. Розбити місто поквартально, і кожний із них досліджувати. У нас є чимало десонуючої забудови. Наприклад, один будинок двоповерховий, інші три-, чотириповерхові. Вони з гарними фасадами, ліпниною, яку можна відновлювати, реконструювати, знімати обліплені пластиком балкони. Одне слово, працювати поквартально. Все місто охопити ми не можемо – потрібно багато коштів. А ось поквартально відновлювати історичну частину міста – це під силу. Можна розбирати одноповерхові будинки і робити вставки – сучасні або псевдо.

– Переконаний, що в місті більше людей, які люблять своє місто й готові прибирати його, ремонтувати. То може обєднати таких волонтерів, написати для них програми?

– Я можу діяти тільки винятково у межах своєї компетенції. Моє основне завдання – розробка містобудівної документації. Залежно від цього, доки мені дадуть можливість працювати, буду трудитися над збереженням міста. Вже запущено геопортал для оперативного отримання інформації. Це дуже хороша штука. Мені не знадобиться палити архіви. Вся дозвільна документація, яку підписувала, має бути доступна людям. Щоб вони не несли гроші непорядним забудовникам, а потім штурмували міську раду, бо вклали гроші, а заселитися не можуть. Це колосальна робота, який вдалося виконати. Наступна стадія – розробити програму, якої досі немає, і мене ніхто не зобов’язує це робити – збереження історичної спадщини, очищення від реклами, розробка і реалізація нових громадських просторів, дрібних ремонтів, створення нових локацій відпочинкових точок тощо. У геопорталі ми занесли базу всіх міських скверів і парків – їх аж 60. Та тільки двоє мають директорів. Решта не має власників, тому там і безпорядок. Може варто шукати всім нам підприємців, інвесторів, які захочуть взяти на себе функції впорядкування міста, оскільки воно саме з цим не справляється. Тому найближчим часом маю намір взятися за цей проєкт, який передбачає поліпшення території від клумби до фасаду. І в ньому має взяти участь якнайбільше містян. Всі ті, хто переймається долею «перлини над Прутом». 

Спілкувався Анатолій ІСАК

Коментарі: