Архіви відкривають імена похованих військових Першої Світової війни у Тересві

Перша світова війна 1914-1918 рр., коли за політичні інтереси європейських еліт загинули мільйони простих людей, назавжди змінила світ. Вона залишила глибокий слід у пам’яті закарпатців. Десятки тисяч наших краян були мобілізовані як громадяни Австро-Угорщини, до цісарського війська, тисячі з них були поранені, загинули, пропали безвісти або потрапили в полон на російському, італійському, сербському та румунському фронтах Першої світової війни.
…29 жовтня 2015 року на цвинтарі моєї рідної Тересви відбулося урочисте відкриття та освячення військового меморіалу. Зокрема, відновлено поховання 68 воїнів, що померли протягом 1915 року у Польовій лікарні №10/3, яка діяла тоді у Тересві. Якщо аналізувати, то серед них були солдати 10-ти національностей – українці-русини, австрійці, угорці, поляки, німці, чехи, словаки, румуни, хорвати, росіяни (військовополонені) з трьох ворогуючих армій – Австро-Угорщини, Німеччини, Росії. Найвірогідніше, що частина полеглих і досі вважається для рідних «безвісти зниклими». Проте на даний час вдалося знайти короткі відомості про 52 із 68 похованих вояків. Безумовно, пошуки матеріалів щодо інших воїнів продовжуватимуться.
Мною уже надіслано запити у відповідні архіви. До речі, на період карантину, введеного у зв’язку з пандемією коронавірусу, чимало цифрових архівів Європи відкрили для всіх користувачів  бази даних, що, зазвичай, є платними. Це, до прикладу, угорський ресурс «Arcanum Digitheca» та український цифровий архів періодики «Libraria». Тож можна скористатися цією можливістю для пошуку відомостей про своїх рідних. 
Інформація про похованих у Тересві воїнів віднайдена мною в цифрових читальних залах Бібліотеки Верхньої Австрії, архіву Міністерства оборони Чеської Республіки та Угорського архіву «АDТ». Основне джерело – офіційне військове видання Австрійської імперії того періоду «Відомості про поранених і недужих», яке оприлюднювало відомості про поранених та хворих, та подібне видання – «Лист утрат», де публікувалися і дані по вбитих в боях та померлих від хвороб.
Основні відомості про солдатів подаються в такому форматі, як, наприклад: Григорук Микола. Мисливець (єгер). Польовий єгерський батальйон №27, підрозділ №2. Кучерівка, 1883, вогнепальне поранення, правець, Помер 25.05.1915 р. у Польовій лікарні №10/3, похований на кладовищі у Тересві.
Зігль Стефан, піхотинець, піхотний полк №93, підрозділ 7, Обергейнзендорф,1888 р., вогнепальне поранення, зараження крові (сепсис). Помер 28.05.1915 у Польовій лікарні №10/3, похований на кладовищі в Тересві.
Кіралі Белла, залізничник, залізнична дивізія №12, Золотна, 1890 р., черевний тиф. Помер 29.07.1915 р. у Польовій лікарні №10/3, похований на кладовищі в Тересві. 
Серед хвороб, що звели вояків у могилу, найчастіше зустрічаються черевний тиф, правець, дизентерія, запалення (газова гангрена), туберкульоз, іноді  це просто «постріл у легені», «постріл у стегно» (тобто важкі вогнепальні поранення).
До речі, на час Першої світової війни захворюваність на правець досягала 23 на 1000 поранених і часто закінчувалась летально. Адже протиправцева вакцина була вперше розроблена лише після війни – у 1924-1927 рр.
Трохи з історії
…28 вересня 1914 року 4-та російська армія Алексея Еверта увірвалася в Ясіня, а 4 жовтня на три дні окупувала центр нашого краю – Мараморош-Сигіт (нині Сигету-Мармацієй). Це місто росіяни залишили 7 жовтня, а 8-го — і Великий Бичків. Російське з’єднання налічувало 4 тисячі бійців. Австро-угорські війська повернулися у Ясіня 20 жовтня. Проте у січні 1915 року росіяни знову увійшли в Рахів. Їхній вихід на Ужоцький перевал загрожував 2-ій австро-угорській армії. Це був відволікаючий маневр, бо головні дії розгортались довкола обложеного Перемишля, гарнізон якого після дуже тривалого оточення (173 дні блокади) 22 березня 1915 р. капітулював. До слова, майже весь 35-ий піхотний полк Крайової оборони «Золочів», у якому згодом воював мій дідусь Іван Ілліч Одовічук, потрапив тоді у полон. Контрудар австро-угорських військ на чолі з ерцгерцогом Йосифом-Августом поблизу Сиготу Мараморошського став переможним. На допомогу австро-угорцям прийшла 11-та німецька армія генерал-фельдмаршала Августа фон Макензена. І 19 квітня 1915 р. розпочався великий відступ російської армії. Карпатська операція закінчилася. Вийти в Угорську долину і пройти до Будапешта росіяни не змогли. Лінію фронту посунули подалі від Карпатських перевалів. У підсумку операції (включно з облогою Перемишля) російські війська втратили убитими, пораненими, полоненими майже 1 млн осіб, німці й австро-угорці – майже 800 тис. вояків. З них 68 поранених, як бачимо, завершили свій земний шлях у Польовому госпіталі в Тересві.
Слід наголосити, що захоплення Галичини, Буковини, Закарпаття, що входили до Австро-Угорської монархії, подавалося в Російській імперії, як повернення своїх історичних «ісконно русскіх» земель. Через сто років на тлі подібної риторики на півдні та сході України розпочалася гібридна війна путінської Росії, котра триває понині. 
Ярослав ОДОВІЧУК, смт Тересва.